Презентація 10-ї книги про історію села Колочава
Сьогодні у Колочаві відбулася особлива подія — презентація книги «Історія Колочави» Станіслава Аржевітіна в рамках проєкту «Краєзнавча школа Аржевітіних». Це десятий том його авторства з історії села Колочава.
Це була зустріч, на якій минуле оживало через імена, події, спогади, документи та фотографії. У Центрі культурних послуг зібралися люди, для яких історія Колочави — не просто сторінки книги, а частина власного життя.
Під час презентації говорили про історичні дослідження Колочави, її видатних людей, легенди, традиції та події, які сформували наше село.
Особливо цінно, що сьогодні історія не лише презентувалася — її передавали далі.
Колекцію книг Станіслава Аржевітіна передано автором до навчальних закладів Колочавської громади, щоб діти могли відкривати для себе історію рідного краю. А цінні паперові, фото- та відеоматеріали передано до архіву громади — для збереження як історичних першоджерел.
«Історія має жити не тільки в книгах. Вона повинна бути доступною нашим дітям, учителям, дослідникам і кожному, хто хоче знати минуле. Моє найбільше бажання — щоб ця праця допомогла молодому поколінню полюбити свою Колочаву, знати її історію та берегти пам’ять про людей, які творили її», - зазначив на презентації Станіслав Михайлович.
Колочава — це не лише мальовничі гори, музеї та туристичні маршрути. Колочава — це насамперед люди. Їхні долі, праця, мрії, перемоги й пам’ять. Саме з них і складається наша історія.
Особливо символічним моментом стало урочисте перерізання стрічки в архівному відділі Колочавської громади.
Разом із сільським головою Василем Худинцем відкрили простір, де зберігатимуться цінні архіви, фото- та відеоматеріали Станіслава Аржевітіна — документи, які є важливими першоджерелами для вивчення історії Колочави.
Це більше, ніж просто архів. Це місце пам’яті, де історія нашої громади зможе зберігатися для майбутніх поколінь.
Дякуємо Станіславу Аржевітіну за величезну працю зі збереження історичної спадщини Колочави, за книги, документи, архіви та головне — за бажання передати цю пам’ять наступним поколінням.
