3 грудня у всьому світі — День інформування суспільства про людей з інвалідністю.
В цей день людям з інвалідністю часом дарують безліч непотрібних подарунків, вітають зі “святом”, навіть проводять святкові концерти.
Завтра про них забудуть, бо бути дорослою людиною з інвалідністю у нашій країні досить складно.
Основна мета цього дня — не святкування та не викликання жалості до людей з інвалідністю, а саме інформування. Про те, як правильно говорити про інвалідність. Про те, як комунікувати з людьми з інвалідністю. Про те, що людей з інвалідністю не потрібно боятися або ігнорувати.
Людям з інвалідністю не потрібні подарунки та концерти. Їм потрібні знання, навички,можливість розвиватися у власному темпі та ритмі, можливість працювати та мати ті ж самі права, як і люди без інвалідності.
Людина з інвалідністю перш за все Людина.
Без особливих потреб або обмежених можливостей, без знецінення або героїзації, але з повагою до кожного та кожної, як до людини перш за все, зі своїм досвідом та можливостями.
Інклюзія, до якої ми прямуємо — це здатність сприймати світ різним. Незалежно від кольору шкіри, розумових здібностей, зовнішнього вигляду або будь-якої форми інвалідності людини, яка знаходиться поруч.
Адже сьоголні толерантність — яскравий показник ступеню демократичності кожної держави та одна з умов її розвитку.
На фото: графічне зображення з написами про те, що 3 грудня - це не свято, не час концертів та не день для привітань.
#бачити серцем
