ФОРМУВАННЯ ПРОСТОРОВОГО ОРІЄНТУВАННЯ У ДІТЕЙ
Просторове орієнтування – це складний системний механізм, в основі якого лежать процеси сприймання та уявлення, беруть участь зоровий, слуховий, кінестетичний аналізатори.
Просторове орієнтування – це:
• знання власного тіла;
• розрізнення ознак (форма, величина);
• відношення предметів (напрямки, положення, віддаленість);
• орієнтування дитини у просторі і т.д..
Періоди у формуванні орієнтування в просторі:
1. Діти у віці з 3 до 4 років розуміють слова: спереду - ззаду, вгорі - внизу, ліворуч - праворуч, на, над - під, верхня - нижня поличка.
2. У віці 4-5 років діти можуть визначати напрям руху від себе: направо, наліво, вперед, назад, вгору, вниз, вміють розрізняти ліву і праву руку.
3. У 5-6 років діти позначають словами своє місцезнаходження серед предметів і людей, а також положення одного предмета по відношенню до іншого.
4. До 7 років діти вміють повністю орієнтуватися в просторі і на аркуші паперу в клітинку.
До кінця дошкільного віку дитина повинна оволодіти такими навичками:
· елементарними способами аналізу обмеженого простору;
· умінням активно діяти в межах площини, яка сприймається;
· умінням сприймати «малий простір» і діяти в його межах.
Можна виділити три категорії засвоюваних дитиною знань про простір:
· розуміння віддаленості предмета та його місцезнаходження;
· визначення напрямків;
· відображення просторових відносин.