Кожна запалена свічка сьогодні — це наш тихий голос пам’яті
Голодомор 1932–1933 років — це рана, яка й досі болить у серці нашого народу. У ті страшні роки українців намагалися позбавити не лише хліба, а й самої надії, та навіть у темряві голоду люди зберегли силу духу й любов до життя
Кожна свічка, яку ми запалюємо сьогодні, — це наш тихий голос пам’яті, що долинає до мільйонів безвинно загублених душ.
Ми не можемо змінити минуле, але можемо не дозволити йому повторитися. Саме тому пам’ять — наш обов’язок і наша сила 
.
У закладах освіти Колочавської громади відбулися заходи до Дня пам’яті жертв Голодомору — страшної трагедії, яка торкнулася кожної української родини.
Учні та педагоги схилили голови у скорботі, згадуючи мільйони невинно загублених життів 
Проведено тематичні виховні години, перегляд документальних відео, бесіди про історичні події 1932–1933 років. Діти створювали свічечки пам’яті, малюнки та інформаційні стенди 
.
Учасники освітнього процесу приєдналися до загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті» — щоб кожен вогник став символом нашої єдності та пам’яті про невинно убитих.
Ми пам’ятаємо.
Ми вшановуємо.
Ми не забудемо. 
